Самурай - воїн честі

Самурай (яп. 侍 — самураі, «той, хто служить»; яп. 武士 — бусі,мононофу, «воїн») — представник військового стану в Японії 10—19 століття. Впродовж середньовіччя самураї витіснили японськуаристократію з місця провідної політичної сили країни і створили власну систему керування суспільством — сьоґунат. Зміст поняття «самурай» змінювався згідно з обставинами конкретної історичної епохи, однак його складова, яка асоціювала самураїв із війною чи військовою службою, залишилася непорушною.

Слово «самурай» (侍,さむらい) походить від японського слова «сабураі» (侍,　さぶらい«слуга»), що є похідним віддієслова «сабурау» (侍ふ, さぶらう, «служити»).

Один з перших записів про сабураїв міститься у «Збірнику пісень давнини і сьогодення» (古今和歌集, 901—914). У ньому вони згадуються як прості слуги у господарстві вельмож. Однак у джерелах 11 століття сабураі — це вже озброєна прислуга, завданням якої є охорона сюзерена — принца, чиновника, аристократа, настоятелябуддистського храму чи священика синтоїстського святилища ^[1].

На середину 12 століття сабураями почали називати не озброєних слуг, а знатних військовиків, які посідали високі 5 і 6 чиновницькі ранги у всеяпонській 32 ранговій системі. Наприкінці 12 століття словом «сабураі» позначали вже винятково елітних воїнів — полководців знатного роду або прославлених солдатів-шибайголов.

У 13 столітті сабураі складали окремий стан, характерними рисами якого було наявність земельного володіння та прислуги, а також виконання військової служби вершника. Вояки, які не відповідали зазначеним критеріям не мали права називатися сабураями. Однак криза японської центральної влади у 14 столітті стала причиною розширення поняття «сабураі», яке почали використовувати для означення обезземелених воїнів-вершників, а, згодом, і їхніх васалів.

На 15 — 16 століття, коли Японія поринула в епоху безперервних міжусобних війн, «сабураями» почали називати будь-якого вояка. Ним міг бути і родовитий полководець, і озброєний селянин, і, навіть, розбійник-головоріз. У цей же час мала місце фонетична зміна слова «сабураі» (侍,　さぶらい) — його почали вимовляти як «самураі» (侍,　さむらい). Ця зміна була остаточно закріплена на письмі на початку 18 століття.

У період Едо (1603—1867) з'являється перше законодавче визначення «самураїв». Під ними розуміли елітних слугсьоґуна, провінційних володарів і їхніх найзначніших васалів . Решта колишніх військовиків і солдатів країни, які входили до найпривілейованішого стану «мужів» (士)^[2], називалися не «самураями», а «вояками» — бусі (武士).

Сьогодні самураями часто називають усіх військовиків Японії середньовічної і нової доби. Такий підхід можна зустріти у науково-популярній або художній літературі. Однак у професійних наукових працях використання терміну самурай є більш виваженим, оскільки враховується змістове навантаження слова «самурай» у конкретний історичний період.

Буші

Часто синонімом поняття «самурай» виступає слово «буші» (武士, «військовий муж», «вояк»). Однак ці терміни не є абсолютно тотожними.

Перше використання слова «буші» міститься у «Продовженні Анналів Японії» (続日本紀, 721) і немає відношення до феномену самурайства. Термін «буші» вживається як антонім до слова «цивільний чиновник» ^[3]. Лише з кінця 11 століття слуг-сабураїв почали асоціювати із військовими — «буші».

У середині 12 століття смислові навантаження слів «самурай» і «буші» збігалися. Проте вже наприкінці того ж століття, у зв'язку із оформленням законодавства першого сьоґунату, сфера застосування даних понять була чітко розмежована. Терміном «самурай» позначали елітного воїна, а словом «буші» решту японського воїнства.

У 15 — 16 століттях ці два слова знову стали синонімами, однак після встановлення сьоґунату Токуґава і створення нового законодавства, поняття "самурай "знову було атрибутовано до найзаможніших верств японського суспільства. Тобто, у 17 — 19 столітті кожен вояк зі стану «мужів» (士) належав до буші, але не кожен буші міг бути самураєм.

На сьогодні обидва поняття — «самурай» і «буші» — часто використовуються як взаємозамінюючі, але така практика є недостатньо виправданою з огляду на історію і смислове навантаження обох термінів.

Інші слова

Слово «самурай» має також ряд інших синонімів. Серед них:

• Буґейся (武芸者, «людина бойових мистецтв») — поетична назва вояка;
• Буке (武家, «військовий дім») — поняття для позначення самурайського (військового) роду або члена цього роду;
• Сі (士, «муж») — скорочення від «бусі»;
• Мононофу (物部, «військовий», «вояк») — стародавнє японське слово для позначення військового;
• Муся (武者, «вояк») — скорочення від «буґейся» (武芸者);
• Цувамоно (兵, «воїн», «солдат») — стародавнє японське слово для позначення солдата.

Історія

Походження

Класичне зображення самурая як лучника-вершника («Ілюстрований звід про війну останніх трьох років», 1347 рік, Токійський національний музей)

Генеза самурайства остаточна не з'ясована, оскільки в науці немає загальноприйнятого визначення терміна «самурай». Питання, чи можна вважати всіх військовиків стародавньої Японії до-хейанського періоду самураями, залишається дискусійним. Японські радикальні історики виводять початки самурайства з 4 — 5 століття від військових родів Мононобе і Отомо, однак згадок власне про «самураїв» у джерелах цього періоду немає.

Традиційною є теорія, яка датує появу самураїв кінцем 10 — початком 11 століття. В цей час японський уряд відмовився від державної армії, а проблеми які необхідно було вирішувати збройним шляхом успішно розв'язував силами «приватних військ» членів того ж уряду. Ці «приватні війська», які становили гвардію того чи іншого аристократа, складалися з синів повітових урядників або дітей заможних сільських родин. Аристократ і його гвардійці перебували у системі лояльностей, яка нагадувала сюзеренсько-васальну систему середньовічної Європи. За вірну службу вояк такого «приватного війська» отримував наділ землі, а його господар-аристократ — відданого підлеглого-слугу. Воїни таких гвардій називалися «служаками» — тобто «сабураями» або «самураями» (від японського слова 侍ふ сабурау, самурау — служити). Вони утворювали разом із сюзереном самурайський рід (家), який тримався переважно на кровно-споріднених зв'язках.

Голова роду переважно проживав у столиці, а більшість його самураїв — у підконтрольних йому землях. Інколи столичні аристократи добровільно або, переважно з політичних причин, примусово полишали столицю і оселялися у власних приватних володіннях, чим укріпляли свої позиції у провінції та ставали справжніми самурайськими ватажками «на місцях». Із занепадом центральної влади наприкінці 11 століття саме ці ватажки змогли зосередити важелі реальної влади у регіонах, і захопити лідерство у країні.

Оскільки обов'язками самураїв було виконання наказів сюзерена і охорона його володінь, їх життя було нерозривно пов'язане з політичними розбірками і війною. Розвал виконавчої вертикалі у пізню епоху Хей'ан став причиною частих міжусобиць столичної аристократії і, як наслідок, загострення конфліктів у провінції. Політичні інтриги у Кіотовідгукувалися кровопролитними внутрішніми війнами і бунтами, серед яких найвідомішими були повстання самурайських лідерів Тайри но Масакадо у регіоні Канто (931—940) та Фудзівари но Сумітомо у регіоні Внутрішнього японського моря (931—941), смути років Хоґен (1156—1158) і Хейдзі (1159).

Окрім міжусобиць самураї постійно брали участь у зовнішніх війнах проти аборигенних жителів Східної Японії — прото-айнських племен еміші. Від останніх японці запозичили кінну тактику ведення бою, головну зброю — лук істріли, шаблевидний «кавалерійський» меч та ритуал самогубства сеппуку. Більшість з цих атрибутів стали невід'ємними символами самураїв майбутнього, а сполучення «лучник-вершник» (弓馬) перетворилося на синонім слова «самурай».

Японське аніме

Аніме (яп. アニメ МФА: [an̠ʲime]( слухати^ді), від англ. animation [анімейшн] — анімація^[1])  — японська анімація. Головна відмінність від анімації інших країн полягає в тому, що аніме орієнтується не на дитячу, а переважно напідліткову чи навіть дорослу аудиторії.

Аніме — це добре розвинений вид мистецтва і тому користується популярністю не лише в Японії, але і у світі^[2].

Аніме часто (але не завжди) відрізняється характерною манерою зображенняперсонажів та фону^[1]. Випускається в формі телевізійних серіалів, а такожфільмів, що розповсюджуються на відеоносіях або пристосовані для кінопоказу.

Для аніме характерне надзвичайне жанрове різноманіття, яке в інших країнах притаманне кіно, а не мультиплікації. Окрім загальних жанрів (бойовик,детектив тощо), є і специфічні, властиві лише аніме. Саме різноманітність та орієнтація на глядачів різного віку є головними перевагами аніме. В інших країнах анімація є переважно абстрактним мистецтвом для дітей, або ж використовується для пародійних та гумористичних творів, в той час як аніме  — повноцінне мистецтво.

Більша частина аніме-серіалів  — це екранізація японських коміксів —манґи^[3], втім є й екранізації книжок, а також повністю самостійні роботи.

Аніме — це анімація виготовлена тільки в Японії, тому твори в анімешній стилістиці, але створені в інших країнах не є аніме. Наприклад Аватар — Легенда про Аанга.

Фугу - риба-вбивця

Привіт, друзі!

 Сьогодні я познайомлю вас з рибою фугу – справжньою легендою японської кухні. «Фугу» – екзотична страва, яка готується з смертельно небезпечних отруйних видів риб сімейства голкобрюх (тетрадон).

Ці риби живуть у теплих тропічних морях. Існує  26 родів і 188 видів голкобрюхів. Шкіра у них може бути гладенькою, а у інших видів – вкрита шипами. Ця риба має багато назв: голкобрюх, фугу, чотиризуб, скалозуб, риба – собака.

Голкобрюхи – одні з найбільш загадкових морських створінь, можливо і найотрутніші риби Світового океану. В момент переляку чи збудження голкобрюх, всмоктуючи воду, роздуває тіло, перетворюючись на велику, вкриту голками, кулю. При цьому обсяг її збільшується у три рази. У цей момент рибу можна витягти на сушу, навіть  стати на неї, – голкобрюх не випустить воду, доки не  заспокоїться.

Найбільші риби досягають 1 метра у довжину при масі до 14 кілограмів. Їдять фугу тільки в Японії, рибалки інших країн неодмінно викидають рибу з неводів, адже вона отруйна і дуже небезпечна.  

«Риба-смерть» – так називають фугу рибалки на Гаваях. Жовчю цієї риби воїни здавна змащували стріли, щоб неодмінно вбити здобич на полюванні, або ворогів.

Риба «Фугу» – єдина страва, яку заборонено вживати японському імператору. Річ у тому, що тіло фугу буквально просякнуте смертельною отрутою – тетродоксином. В одній рибці, яка легко вміщується на долоні, його достатньо, щоб отруїти 30-40 осіб. Якщо доторкнутися голою рукою до нутрощів риби, то загинути можна майже відразу. Найбільше отрути накопичується в печінці риби, проте саме печінка фугу вважається найтоншим делікатесом.

Скуштувати її можна лише у закритих елітних ресторанах. Щоб одержати ліцензію на приготування страви з цієї риби, треба вчитися 2 роки, і пройти суворі письмові і практичні іспити. Складне мистецтво приготування фугу передбачає – за 20 хвилин провести 30 різних операцій, причому найтоншим делікатесом вважається не суп, а сасімі – страва з сирої риби. 

Цікаво, що кухар має залишити у рибі трохи отрути!… Вона викликає легке запаморочення та оніміння рук і ніг. Ось саме за цей ефект японці обожнюють «фугу».

«Якщо хочеш їсти фугу,  –  напиши спочатку заповіт». На підтвердження цієї приказки в Японії щороку від отруєння фугу гине до 100 чоловік, але щороку ці дивні японці з’їдають понад 2, 5 тисячі тонн фугу.

А ти знав про це ?Найцікавіші факти

Не багато хто знає чому Японію називають "країною сонця що сходить" , крім того , що це найбільш східна держава і вони перші на землі зустрічають сонце , так і сама назва країни японською , а так само їх національний прапор позначає сонце . У зв'язку з цим ми пропонуємо Вам ознайомитися з нашою добіркою цікавих фактів про Японію .

• Економіка Японії є третьою за величиною і поступається лише Китаю і США .

• З територією в 372,2 тис. км . , А з цього числа 70 % займають гори , і виходить , що на території, що залишилася проживають 127 мільйонів людей. Завдяки цьому факту , тепер зрозуміло чому японці хочуть забрати у Росії Курильські острови.

• Токіо , столиця Японії , а також найбільше місто . Інші великі міста Осака , Нагоя і Саппоро .

• Токіо так само є найдорожчим містом для життя в світі.

• Японія складається приблизно з 6800 островів. Чотири головні острови - Хонсю , Кюсю , Сікоку і Хоккайдо - включають 97% від загальної площі земель Японії .

•  У Японії більше 200 вулканів , а найвищим діючим вулканом є гора Фудзі .

•  Дзен - буддизм є найбільш поширеною формою буддизму в Японії.

•  У Японії присутні чотири основні системи писемності : катакана , ромадзі , кандзі і

хірагана .

•  Ямайка виробляє каву в основному для Японії , оскільки 85 % всього виробництва йде японцям .

•  Населення складається з 98 % етнічних японців.

• Методика виховання дітей в Японії є унікальною і не схожа ні на одну з країн.

•  Стародавні воїни Японії були відомі як самураї . Вони були дуже досвідчені у бою, їх головною зброєю був катана - гострий меч з невеликим вигином .

•  Національним видом спорту Японії є Сумо .

•  Через сильну американську присутність  японці почали грати в бейсбол , так само переважна частина молоді вважає , що атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі скинули не американці а росіяни.

•  Японія єдина країна в світі, яка зазнала весь жах атомної зброї.

•  Існує міф , що нібито в Японії заборонено іслам. Аж ніяк , вони прихильно ставляться до світових релігій , будь то християнство або мусульманство.

•  Японія є найбільшим у світі споживачем деревини тропічних лісів Амазонки.

•  Найвідоміші японські компанії : Toyota , Honda , Sony , Nintendo , Canon , Panasonic , Toshiba , Sharp та інші .

•  У Японії щороку реєструється понад 1500 землетрусів , хоча велика частина з них дуже незначні.

•  Ринок Цукідзі в Токіо є найбільшим у світі рибним ринком . У Японії як і раніше полюють на китів під приводом « досліджень».

•  Перший японський роман , Повість про Гендзі , була написана японською дворянкою , Мурасаки Сикибу , в 1007 році.

•  По-японськи , караоке означає «порожній оркестр».

•  Японія є батьківщиною різних видів бойових мистецтв , таких як карате , дзюдо , сумо , ніндзюцу , Кендо , Дзю- дзюцу , айкідо та інших .

•  Більшість японських банкоматів не приймають іноземні банківські картки .

•  Японським кухарям для того щоб готувати рибу - фугу доводитися навчатися не менше 2 років.

•  У японській мові , гейша означає « артист » і першими гейшами були чоловіки .

•  У багатьох японських компаній є ранкова зарядка для їх працівників .

•  Дуже популярною їжею в Японії є сире м'ясо коня.

•  Рівень убивств в Японії становить 0,50 на 100000 чоловік , що є одним з найнижчих .

•  Японія  налічує 18 лауреатів Нобелівської премії .

•  На японське аніме припадає 60 % від усієї анімації в світі. Є близько 130 голосових шкіл акторської майстерності для аніме голосів.

•  23 % японського населення старше 65 років.

•  Суші раніше використовувалася як вулична їжа .

•  Найдорожчий тунець в світі було продано в Японії за $ 735 000 USD .

•  У Японії є кафе , де люди можуть відпочити і пограти з цуценятами та кошенятами .

•  Єдиною іноземною мовою для вивчення в японських школах є англійська.

•  У Японії сніговиків будують з двох великих сніжок , а не з трьох.

•  Японська поезія хайку є найкоротшою в світі , що складається тільки з трьох ліній.

•  Найстаршим підкорювачем Евересту є японець - Міура Ячіро , в перший раз піднявся на вершину в 70 років , в 75 він повторив сходження .

•  Японське саке виготовляють з ферментованого рису.

•  Ніколи не втикайте палички для їжі вертикально в їжу. Це старий японський звичай , що означає, що їжа призначена для мертвого .

• У Японії на кожному кроці стоять торгові автомати , в яких продається пиво , гаряча і холодна баночна кава, сигарети та інші предмети.

•  Японці обожнюють рис і їдять його щодня , тричі на день.

•  До 1870 року японські жінки чорнили свої зуби для того щоб показати свій статус.

•  У японських ресторанах зі шведським столом , Ви ніколи не побачите тарілок з недоїдками , так як японці беруть виключно стільки скільки їм потрібно.

•  За конституцією у Японії немає і не може бути армії.

• У Японців в будинках немає центрального опалення , зате тротуари і дороги в зимовий час підігріваються , щоб не було ожеледиці.

Япо́нія (яп. 日本, にっぽん / にほん, МФА: [nip̚.poɴ] / [nihoɴ]) —держава у Східній Азії. Офіційна назва — Япо́нська Держа́ва^[9]. Розташована на Японському архіпелазі, у північно-західній частиніТихого океану. Складається з 47 адміністративних одиниць —префектур. Столиця — Токіо. Одна з найбільш технологічно розвинутих країн світу.

Японія — це острівна країна, розташована на східному узбережжіАзії, у північно-західній частині Тихого океану. Зі сходу і півдня її омиває Тихий океан, з заходу — води Японського таСхіднокитайського морів, а з півночі — Охотське море. Японський архіпелаг простягнувся дугою з північного сходу на південний захід. Він складається з чотирьох великих островів Хоккайдо, Хонсю,Сікоку та Кюсю, а також понад 3 тисяч дрібних островів. Країна лежить у зоні помірного кліматичного поясу. Її найвіддаленішою точкою на сході є острів Мінамі-Торі села Оґасавара метрополіїТокіо (153°59' східної довготи), на заході — містечко Йонаґуні префектури Окінава (122°56' східної широти), на півдні — острів Окіносіма села Оґасавара метрополії Токіо (20°25' північної довготи), а на півночі — острів Бентенміста Вакканай префектури Хоккайдо (45°31' північної довготи)^[10]. Площа Японії становить 377 929,99 км²^[11].

Більша частина Японських островів укрита горами, серед яких багато вулканів. Найвищий з них — гора Фудзі (3 776 м над рівнем моря).

Результати археологічних досліджень доводять, що люди заселили Японський архіпелаг у добу пізнього Палеоліту. Перші писемні згадки про Японію з'являються у китайських історичних хроніках 1 століття по Р. Х. В цілому, історія Японії демонструє динамічні зміни двох парадигм за якими розвивалася країна — активні відносини із зовнішнім світом та ізоляція від нього. Такі зміни зумовили формування самобутньої японської культури.

Згідно з конституцією, Японія є унітарною конституційною монархією. Головою держави є імператор, але виконавча влада в країні зосереджена у руках прем'єр-міністра. Законодавча влада належить Парламенту, який є одним із найстарших демократичних інститутів Азії. Оскільки Японія була першою країною світу яка пізнала жах ядерної війни, її сьогоднішній уряд сприяє боротьбі за мир і руху роззброєння.

Японія є другою за величиною економічною державою світу. Вона посідає 6-е місце за обсягами імпорту та експортутоварів і є членом «Великої вісімки».

Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення, яке становить близько 127 мільйонів осіб. Столиця країни, Токіо, нараховує понад 8 мільйонів мешканців (агломерація нараховує більше 30-ти мільйонів мешканців і є найбільшою у світі).